Історія створення фіброцементу та процес його виробництва

  • Автор
    Возненко Альона

Вперше про фіброцемент заговорили в кінці XIX століття. Саме в цей час почали задумуватися про негорючі й жароміцні будівельні матеріали. Свою назву будівельний матеріал отримав завдяки комбінації двох латинських слів: ʄibro («волокно») та caementum («цемент»).

Власник «Першої Австро-угорської азбестової фабрики» – Людвіг Гачек – декілька років експериментував із звичайним азбестоцементом, до якого додавав додаткові складові та добавки. 

Людвіг Гачек винайшов волокнистий цементний матеріал, який успішно витримував високі та низькі температури. Отриманий фіброцемент відрізнявся високим спротивом на згин та був міцним, довговічним та зносостійким. Не менш важливим була й вартість цього матеріалу. Людвіг Гачек відкрив виробництво фіброцементних панелей, чим зробив прорив в технологічному процесі покриття покрівель. 

До 1976 р. фіброцемент використовувався майже всюди, але з розвитком технологій, стали відомі факти про токсичність азбесту та шкоду, яку він несе людині. Багато вчених впевнені, що азбест викликає онкологічні захворювання. В 1981 р. Асоціація торгівлі Азбестоцементом підписала угоду про остаточне припинення його виробництва. 

Виробники фіброцементу замінили волокна азбесту на арамідні, базальтові та целюлозні волокна. Сьогодні фіброцемент є безпечним для здоров’я людини будівельним матеріалом, який використовується для облицювання фасадів, будівництві покрівлі, внутрішніх перегородок. 

Склад фіброцементу

Фіброцемент належить до композитних матеріалів, а основними складовими є:

  • Мінеральний наповнювач.
  • Фібра.
  • Цемент.

Волокна для фіброцементу отримують шляхом просочення хлоридом цинку, сірчаної кислоти, родоніту кальцію  та подальшого пресування декількох слоїв паперу або картону із целюлозно-деревинної маси. Волокна розташовуються в хаотичному порядку, що дає такі високі показники спротиву на згин. Крім того, фібра виступає в якості армуючого матеріалу, що робить плити жорсткими та запобігає механічному розтягненню та температурному розширенню. 

Технологія виробництва фіброцементних панелей

  • 1
    Обробка цементу та целюлозних волокон, подрібнення піску.
  • 2
    Змішування всіх компонентів з додаванням води.
  • 3
    Формування із розчину «сирого» накату.
  • 4
    Розкрій та штабелювання. Накат розкроюється на листи одного розміру, які потім складуються.
  • 5
    Пресування – один із головних етапів виробництва фіброцементних плит. Саме на цьому етапі виходить зайва волога та збільшується щільність та міцність матеріалу. Тут можливий не тільки метод пресування, але й технологія екструзії.
  • 6
    Затвердіння. За 6-8 годин, завдяки тепло-вологій обробці в спеціальних камерах, матеріал затвердіває.
  • 7
    Автоклавування. Фіброцементні плити повністю затвердівають після того, як їх завантажать в автоклави. Завдяки впливу високої температури (175°С) та тиску (10 атм) матеріалу не страшний вапняний наліт.
  • На сьогодні еталоном якості є фіброцемент, який виробляється в Японії. Різні виробники виробляють фіброцементні плити, використовуючи різні технології та компоненти.